Історія ВПУ
Камінь-Каширське вище професійне училище було створено на підставі наказу начальника Львівського міжобласного управління профтехосвіти від 20 жовтня 1965 року за номером 393 і носило назву Міське професійно-технічне училище №55. Директором новоствореного навчального закладу став Дідик Петро Андрійович, який розпочав роботу з формування структури училища, розширення матеріально-технічної бази, закладення традицій у виховній роботі, планування навчального процесу.
В 1970 році, у зв’язку з переходом з-під Львівського відомства у Волинське обласне, училище змінює нумерацію з 55-го на 4-е.
Враховуючи рівень розвитку матеріально-технічної бази та педагогічний рівень майстерності колективу училища, Міністерством освіти і науки України в 2000 році, згідно наказу від 31.08.2000 року №419, професійно-технічний навчальний заклад було реорганізовано у вище професійне училище №4 м. Каменя-Каширського.
У 2006 році, на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 27.07.2006 року №566, училище було перейменоване на державний професійно-технічний навчальний заклад «Камінь-Каширське вище професійне училище».
Матеріально-технічна база
Свою роботу в 1965 році колектив училища розпочав у пристосованому приміщенні колишнього райвиконкому. Гуртожитки були розкидані в різних кінцях міста. Заняття проводились у дві, а то і три зміни. Всі роботи по переобладнанню і облаштуванню училища виконували перші учні та новоприйняті працівники.
Не дивлячись на те, що навчальний корпус і виробничі майстерні були у пристосованих приміщеннях, уже в перші роки було оформлено й оснащено вісім навчальних кабінетів, спортивний зал і три виробничі майстерні. Пізніше навчальні кабінети добудовувалися до старого приміщення, розширювалися виробничі майстерні.
У кінці сімдесятих – на початку вісімдесятих років на навчання в ПТУ приймали 300 – 400 учнів, через те існуючі навчальні приміщення, виробничі майстерні, гуртожитки не могли більше задовольняти вимог часу. Тому в 1974 році було розпочато будівництво нового учбового комплексу. Значний внесок у розбудову нового комплексу навчального закладу, що тривала близько 10 років, зробили директор училища Соловей Іван Петрович, помічник директора з господарської частини Северенюк Микола Климович, заступник директора з навчально-виробничої роботи Попов Ігор Антонович.
Майже 2 мільйони карбованців було асигновано державою на будівництво типового комплексу училища. І вже в березні 1977 року було здано в експлуатацію і заселено п’ятиповерховий гуртожиток на 450 учнів, в березні 1979 року училище перейшло у новий адміністративно-навчальний корпус.
Роботу колективу було спрямовано на створення й обладнання сучасних навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень.
За короткий час, з 1979 по 1981 року, силами викладачів і їх вихованців було обладнано сучасні кабінети загальноосвітніх дисциплін: історії і суспільствознавства, хімії, фізики, української мови та літератури, російської мови та літератури, математики, військової підготовки, іноземної мови. Одним із перших в області училище придбало комп’ютерний клас, завідувачем якого довгий час був відмінник народної освіти, знаний в республіці вчитель-новатор Шелепук Володимир Георгійович.
У 1983 році училище отримало у постійне користування новий громадсько-побутовий корпус.
У 80-их роках, згідно з вимогами навчальних планів і програм, були облаштовані навчальні кабінети спецтехнологій: машиністів бульдозера, майстрів сільського будівництва, охорони праці, будівельного креслення, столярів, естетики. Роботи з упорядження приміщень велися при активній допомозі учнів: столярів, різьбярів, електрогазозварників, майстрів сільського будівництва.
В 1996-1998 роках було дообладнано два кабінети організації і технології будівельних робіт, кабінет різьби по дереву, бухгалтерського обліку, зарубіжної літератури, товарознавства, лабораторію кулінарії.
В 2018 році на базі закладу, в рамках проєкту ЄС “Покращення системи підготовки кадрів для потреб економіки Волинського субрегіону”, було створено навчально-практичний центр по підготовці кваліфікованих робітників з професії “Елетрогазозварник”. В НПЦ облаштовано 2 приміщення: майстерня електрогазозварників, майстерня для плазмового різання металу. Загальна площа приміщень – 238 м2.
У 2020 в закладі створено навчально-практичний центр сучасних харчових технологій. В ньому облаштовано 5 приміщень: лабораторію кулінарії, виробничо-кондитерську лабораторію, лабораторію для оздоблення кондитерських виробів, кімнату для миття посуду, гардеробну кімнату. Загальна площа приміщень – 194 м2. НПЦ оснащено сучасним обладнанням, інвентарем, посудом. В 2024 році на базі НПЦ було створено кулінарний хаб, де проводиться підвищення кваліфікації кухарів закладв освіти.
Сучасна матеріальна база училища – це комплекс, який складається з навчального корпусу, гуртожитку на 450 місць, громадсько-побутового блоку (їдальня, спортивний та актовий зали). Навчальна площа становить 5202 м2, в тому числі на одного учня – 8,8 м2.
Майбутні кваліфіковані робітники здобувають знання і навики у 28 навчальних кабінетах, 11 майстернях, 3 лабораторіях, 2 навчально-практичних центрах, 3 комп’ютерних класах.
Кадри
Починалось училище з маленького колективу – трьох майстрів виробничого навчання і двох викладачів. Ними були майстри в/н Нестерук Віталій Степанович, Тимошик Григорій Якимович, Святецький Василь Миколайович та викладачі Дмитрук Оксентій Данилович, Літвінчук Олексій Юхимович. Директором навчального закладу до 1967 року був Дідик Петро Андрійович.
Починаючи з 1967 року, до виконання обов’язків директора МПТУ №55 приступив Смалюк Олександр Максимович. Він очолював колектив училища до травня 1970 року. Змінив його на цій посаді у липні 1970 року Дацюк Олексій Миколайович. Кожен з керівників професійно-технічного училища приносив у інженерно-педагогічний колектив нові ідеї, дбав за розширення переліку професій, які потрібні молоді поліського регіону, віддаленого від обласного центру.
Починаючи з 1974 року, протягом двадцяти років незмінним директором училища був Соловей Іван Петрович. В училище він прийшов у 1966 році і працював спочатку викладачем суспільствознавства, згодом був призначений заступником директора з навчально-виробничої роботи. Під його керівництвом було багато зроблено по розширенню і зміцненню навчально-матеріальної бази, створенню стабільного і дієздатного інженерно-педагогічного колективу. Саме Соловей І.П. організував і скерував роботу всіх підрозділів училища на його новобудову, а пізніше – на створення і обладнання сучасних навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень.
З кожним роком здійснювався рух інженерно-педагогічних працівників. Прибували до навчального закладу та довгі роки працювали над зміцненням навчально-матеріальної бази та підготовкою майбутніх кваліфікованих робітників такі педагоги – викладачі: Голубчук Ольга Олексіївна (1966 – 2010), Станчук Віра Андріївна (1972 – 2005), Північук Валентина Адамівна (1972 – 2010), Балицький Павло Лук’янович (1974 – 2000), Колошук Софія Йосипівна (1976 – 2010), Денисюк Галина Фадіївна (1982 – 2006), Ярошук Володимир Григорович (1983 – 2003); майстри виробничого навчання: Чурак Анатолій Іванович (1974 – 2001), Оласюк Петро Миколайович (1974 – 2001), Єндрієвич Георгій Дмитрович (1974 – 2007), Тарасюк Володимир Гаврилович (1974 – 1996), Мазурик Степан Михайлович (1975 – 2001), Романюк Василь Олександрович (1975 – 2001), Іванісік Олександр Петрович (1975 – 2001), Ніщик Віталій Павлович (1975 – 2000), Смітюх Микола Іванович (1977 – 2008), Чурак Юрій Миколайович (1978 – 2001), Приходько Ростислав Миколайович (1978 – 2001), Павлович Іван Іванович (1979 – 2006), Шумік Олександр Максимович (1982 – 1999), Балабаш Микола Тимофійович (1983 – 2010); вихователі: Дейнека Ганна Петрівна (1974 – 2007), Бащук Олександра Тимофіївна (1978 – 1998); керівник фізвиховання Літвінчук Олексій Юхимович (1966 – 2000); бібліотекар Мудрова Ольга Іванівна (1968 – 1994); військовий керівник Шумік Андрій Сергійович (1972 – 2000).
В училищі працюють педагоги, які прийшли в наш навчальний заклад більше трьох десятків років тому і по цей день готують кваліфікованих робітників різних професій. Це Попов Ігор Антонович, викладач спецдисциплін (працює з 1974 року), Чирко Олег Стахович, викладач спецдисциплін (з 1975 року), Іванісік Галина Сергіївна, майстер виробничого навчання (з 1975 року), Павлович Микола Іванович, майстер виробничого навчання (з 1975 року), Приходько Алла Адамівна, викладач спецдисциплін (з 1976 року), Денисюк Федір Феодосійович, викладач математики (з 1977 року), Мельник Петро Андрійович, керівник фізвиховання (з 1977 року), Макарчук Валентина Андріївна, викладач історії (з 1977 року), Чурак Марія Федорівна, майстер виробничого навчання (з 1978 року), Зіброва Людмила Олександрівна, вихователь гуртожитку (з 1978 року), Тимкович Тетяна Леонідівна, вихователь гуртожитку (з 1978 року), Мартинюк Ганна Костянтинівна, викладач математики (з 1979 року), Кереб Світлана В’ячеславівна (з 1980 року), Шелепук Валентина Григорівна, викладач інформатики (з 1982 року), Леснік Ольга Якимівна, викладач спецдисциплін (з 1982 року).
У 1996 році в училище прийшов новий директор, Бряник Василь Михайлович, змінивши на цьому відповідальному посту Солов’я Івана Петровича. Василь Михайлович приніс у новий для нього трудовий колектив чимало сучасних ідей, змінив ритм роботи Камінь-Каширського ПТУ №4. Саме завдяки йому у важкий час економічних і політичних потрясінь училище не збилося з налагодженого ритму роботи. Новоприбулий директор згуртував колектив та спрямував його роботу на вдосконалення навчально-виховного процесу в училищі.
З 2020 по 2025 рік училище очолював Корінчук Анатолій Миколайович. За період його керівництва в закладі було створено навчально-практичний центр сучасних харчових технологій, кулінарний хаб, оновлено навчально-матеріальну базу з підготовки кухарів і кондитерів.
На сьогоднішній день в закладі працює 104 працівника, з яких 62 – це педагогічні працівники. Серед них – 22 викладачі, 27 майстрів виробничого навчання, 13 – інших педагогічних працівників. Спільнота педагогів має високий якісний показник: 26 педпрацівників мають кваліфікаційну категорію “спеціаліст вищої категорії”, 2 особи – “спеціаліст першої категорії”, 3 – “спеціаліст другої категорії”. 37 педагогічних працівників мають педагогічні звання: “викладач-методист” – 8 осіб, “старший викладач” – 14 осіб, “старший вихователь” – 2 особи, “майстер виробничого навчання ІІ категорії” – 3 особи, “майстер виробничого навчання І категорії” – 10 осіб, 1 викладач має науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук.
Колектив Камінь-Каширського ВПУ – це професійна, згуртована та відповідальна команда, яка обєднує педагогів, майстрів, адміністративних і технічних працівників, для яких професійна освіта – це справа життя. Педагогічний колектив училища широко впроваджує інноваційні технології навчання, використовує новітні матеріали та регіональний компонент, які дають змогу піднести рівень підготовки кваліфікованого, конкурентноспроможного робітника.
Контингент
За всі роки існування училища в його стінах велася підготовка за 20 професіями.
Першою в училищі була набрана група мулярів, майстром і наставником якої став Віталій Степанович Нестерук. Випуск цієї групи відбувся 20 лютого 1967 року.
Наступним кроком стало навчання штукатурів, малярів, електромонтерів. Вже в 1967 році було сформовано 5 навчальних груп. Перші випускники училища отримали цільове призначення на роботу в Рожищенську пересувну механізовану колону Міністерства сільського будівництва.
Прийом учнів здійснювався на базі восьми і десяти класів на однорічний і дворічний терміни. Контингент учнів формувався з випускників шкіл нашого міста, району та сусіднього – Ратнівського району.
З 1971 року в училищі розпочато набір учнів на навчання за професією машиніст бульдозера, скрепера, грейдера. Була створена належна база, учні навчалися водінню на відповідній техніці та вивчали виробничі прийоми нової професії.
Протягом 70 – 80-тих років училище готує широкий спектр робітників для будівельної індустрії. Це мулярі, штукатури, маляри, столяри, електромонтери, слюсарі-сантехніки, електрогазозварники, машиністи бульдозера, скрепера, грейдера, різьбярі по дереву. Щороку випуск становив від 150 до 300 учнів. Вже на початку 80-тих років щорічний контингент учнів налічував близько 700 чоловік.
Глибокі зміни, які відбулися в 90-ті роки та робота в нових економічних умовах, вимагали докорінної реорганізації. За ініціативою дирекції була розроблена програма вдосконалення навчально-виховного процесу в училищі. Розпочалася робота над інтеграцією професій. Ринок праці вимагав нового підходу до підготовки робітників. Як наслідок, було розпочато підготовку за професіями: кухар, кондитер (1999), секретар керівника (2000), бухгалтер с/г виробництва (2000), оператор комп’ютерного набору (2002), соціальний робітник (2003). З 2004 року училище почало готувати молодших спеціалістів будівельного профілю. Для здобуття диплома молодшого спеціаліста, на навчання приймалися випускники навчального закладу, які здобули будівельну професію.
Характерним для переважної більшості випускників є високий професіоналізм, добросовісне ставлення до праці, почуття моральної відповідальності, про що свідчать численні відгуки з виробництв.
Наші учні успішно приймають участь в олімпіадах, виставках, конкурсах фахової майстерності. Хочеться пригадати учня Володимира Дем’янюка, який навчався в училищі за професією майстер сільського будівництва та став переможцем обласного та республіканського конкурсів фахової майстерності в 1982 році. А в 2009 році Лебіч Андрій, учень групи №15, переміг в обласному та зайняв ІІІ місце у Всеукраїнському конкурсі фахової майстерності з професії маляр.
Нині училище гордиться своїми випускниками, яких налічується близько 20 тисяч. Дехто з них виявили бажання продовжити роботу своїх наставників, майстрів виробничого навчання, – займатись підготовкою кваліфікованих робітників у рідному закладі: Іванісік Галина Сергіївна, Чурак Марія Федорівна, Приходько Галина Олександрівна, Куницька Олена Адамівна, Васюхник Зінаїда Степанівна, Балабаш Людмила Йосипівна, Шумік Оксана Іванівна, Калиновський Володимир Олександрович, Данилюк Галина Анатоліївна, Ілюшик Іван Іванович, Ілюшик Олександр Іванович, Ілюшик Сергій Іванович, Дмитрук Віталій Володимирович, Дмитрук Олександр Володимирович, Романюк Богдан Миколайович, Сидорук Олександр Миколайович.
