Історія ВПУ

Камінь-Каширське вище професійне училище було створено на підставі наказу начальника Львівського міжобласного управління профтехосвіти від 20 жовтня 1965 року за номером 393 і носило назву Міське професійно-технічне училище №55. Директором новоствореного навчального закладу став Дідик Петро Андрійович, який розпочав роботу з формування структури училища, розширення матеріально-технічної бази, закладення традицій у виховній роботі, планування навчального процесу.

В 1970 році, у зв’язку з переходом з-під Львівського відомства у Волинське обласне, училище змінює нумерацію з 55-го на 4-е.

Враховуючи рівень розвитку матеріально-технічної бази та педагогічний рівень майстерності колективу училища, Міністерством освіти і науки України в 2000 році, згідно наказу від 31.08.2000 року №419, професійно-технічний навчальний заклад було реорганізовано у вище професійне училище №4 м. Каменя-Каширського.

У 2006 році, на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 27.07.2006 року №566, училище було перейменоване на державний професійно-технічний навчальний заклад «Камінь-Каширське вище професійне училище».

Матеріально-технічна база

Свою роботу в 1965 році колектив училища розпочав у пристосованому приміщенні колишнього райвиконкому. Гуртожитки були розкидані в різних кінцях міста. Заняття проводились у дві, а то і три зміни. Всі роботи по переобладнанню і облаштуванню училища виконували перші учні та новоприйняті працівники.

Не дивлячись на те, що навчальний корпус і виробничі майстерні були у пристосованих приміщеннях, уже в перші роки було оформлено й оснащено вісім навчальних кабінетів, спортивний зал і три виробничі майстерні. Пізніше навчальні кабінети добудовувалися до старого приміщення, розширювалися виробничі майстерні.

У кінці сімдесятих – на початку вісімдесятих років на навчання в ПТУ приймали 300 – 400 учнів, через те існуючі навчальні приміщення, виробничі майстерні, гуртожитки не могли більше задовольняти вимог часу. Тому в 1974 році було розпочато будівництво нового учбового комплексу. Значний внесок у розбудову нового комплексу навчального закладу, що тривала близько 10 років, зробили директор училища Соловей Іван Петрович, помічник директора з господарської частини Северенюк Микола Климович, заступник директора з навчально-виробничої роботи Попов Ігор Антонович.

Майже 2 мільйони карбованців було асигновано державою на будівництво типового комплексу училища. І вже в березні 1977 року було здано в експлуатацію і заселено п’ятиповерховий гуртожиток на 450 учнів, в березні 1979 року училище перейшло у новий адміністративно-навчальний корпус.

Роботу колективу було спрямовано на створення й обладнання сучасних навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень.

За короткий час, з 1979 по 1981 року, силами викладачів і їх вихованців було обладнано сучасні кабінети загальноосвітніх дисциплін: історії і суспільствознавства, хімії, фізики, української мови та літератури, російської мови та літератури, математики, військової підготовки, іноземної мови. Одним із перших в області училище придбало комп’ютерний клас, завідувачем якого довгий час був відмінник народної освіти, знаний в республіці вчитель-новатор Шелепук Володимир Георгійович.

У 1983 році училище отримало у постійне користування новий громадсько-побутовий корпус.

У 80-их роках, згідно з вимогами навчальних планів і програм, були облаштовані навчальні кабінети спецтехнологій: машиністів бульдозера, майстрів сільського будівництва, охорони праці, будівельного креслення, столярів, естетики. Роботи з упорядження приміщень велися при активній допомозі учнів: столярів, різьбярів, електрогазозварників, майстрів сільського будівництва.

В 1996-1998 роках було дообладнано два кабінети організації і технології будівельних робіт, кабінет різьби по дереву, бухгалтерського обліку, зарубіжної літератури, товарознавства, лабораторію кулінарії.

Сучасна матеріальна база училища – це комплекс, який складається з навчального корпусу, гуртожитку на 450 місць, громадсько-побутового блоку (їдальня, спортивний та актовий зали). Навчальна площа становить 5202 м², в тому числі на одного учня – 8,8 м².

Майбутні кваліфіковані робітники здобувають знання і навики у 28 навчальних кабінетах, 11 майстернях, 3 лабораторіях, дегустаційній залі, 3 комп’ютерних класах.

Постійно відбувається зміцнення матеріально-навчальної бази, комп’ютеризація навчального процесу й обладнання робочих місць новим сучасним устаткуванням, що сприяє підготовці якісно нових робітників, які мають достатні навички роботи з сучасною технікою, володіють новими виробничими прийомами і потрібним запасом знань, щоб швидко адаптуватися на державному, приватному чи особистому виробництві.

Кадри

Починалось училище з маленького колективу – трьох майстрів виробничого навчання і двох викладачів. Ними були майстри в/н Нестерук Віталій Степанович, Тимошик Григорій Якимович, Святецький Василь Миколайович та викладачі Дмитрук Оксентій Данилович, Літвінчук Олексій Юхимович. Директором навчального закладу до 1967 року був Дідик Петро Андрійович.

Починаючи з 1967 року, до виконання обов’язків директора МПТУ №55 приступив Смалюк Олександр Максимович. Він очолював колектив училища до травня 1970 року. Змінив його на цій посаді у липні 1970 року Дацюк Олексій Миколайович. Кожен з керівників професійно-технічного училища приносив у інженерно-педагогічний колектив нові ідеї, дбав за розширення переліку професій, які потрібні молоді поліського регіону, віддаленого від обласного центру.

Починаючи з 1974 року, протягом двадцяти років незмінним директором училища був Соловей Іван Петрович. В училище він прийшов у 1966 році і працював спочатку викладачем суспільствознавства, згодом був призначений заступником директора з навчально-виробничої роботи. Під його керівництвом було багато зроблено по розширенню і зміцненню навчально-матеріальної бази, створенню стабільного і дієздатного інженерно-педагогічного колективу. Саме Соловей І.П. організував і скерував роботу всіх підрозділів училища на його новобудову, а пізніше – на створення і обладнання сучасних навчальних кабінетів, лабораторій, майстерень.

З кожним роком здійснювався рух інженерно-педагогічних працівників. Прибували до навчального закладу та довгі роки працювали над зміцненням навчально-матеріальної бази та підготовкою майбутніх кваліфікованих робітників такі педагоги – викладачі: Голубчук Ольга Олексіївна (1966 – 2010), Станчук Віра Андріївна (1972 – 2005), Північук Валентина Адамівна (1972 – 2010), Балицький Павло Лук’янович (1974 – 2000), Колошук Софія Йосипівна (1976 – 2010), Денисюк Галина Фадіївна (1982 – 2006), Ярошук Володимир Григорович (1983 – 2003); майстри виробничого навчання: Чурак Анатолій Іванович (1974 – 2001), Оласюк Петро Миколайович (1974 – 2001), Єндрієвич Георгій Дмитрович (1974 – 2007), Тарасюк Володимир Гаврилович (1974 – 1996), Мазурик Степан Михайлович (1975 – 2001), Романюк Василь Олександрович (1975 – 2001), Іванісік Олександр Петрович (1975 – 2001), Ніщик Віталій Павлович (1975 – 2000), Смітюх Микола Іванович (1977 – 2008), Чурак Юрій Миколайович (1978 – 2001), Приходько Ростислав Миколайович (1978 – 2001), Павлович Іван Іванович (1979 – 2006), Шумік Олександр Максимович (1982 – 1999), Балабаш Микола Тимофійович (1983 – 2010); вихователі: Дейнека Ганна Петрівна (1974 – 2007), Бащук Олександра Тимофіївна (1978 – 1998); керівник фізвиховання Літвінчук Олексій Юхимович (1966 – 2000); бібліотекар Мудрова Ольга Іванівна (1968 – 1994); військовий керівник Шумік Андрій Сергійович (1972 – 2000).

В училищі працюють педагоги, які прийшли в наш навчальний заклад більше трьох десятків років тому і по цей день готують кваліфікованих робітників різних професій. Це Попов Ігор Антонович, викладач спецдисциплін (працює з 1974 року), Чирко Олег Стахович, викладач спецдисциплін (з 1975 року), Іванісік Галина Сергіївна, майстер виробничого навчання (з 1975 року), Павлович Микола Іванович, майстер виробничого навчання (з 1975 року), Приходько Алла Адамівна, викладач спецдисциплін (з 1976 року), Денисюк Федір Феодосійович, викладач математики (з 1977 року), Мельник Петро Андрійович, керівник фізвиховання (з 1977 року), Макарчук Валентина Андріївна, викладач історії (з 1977 року), Чурак Марія Федорівна, майстер виробничого навчання (з 1978 року), Зіброва Людмила Олександрівна, вихователь гуртожитку (з 1978 року), Тимкович Тетяна Леонідівна, вихователь гуртожитку (з 1978 року), Мартинюк Ганна Костянтинівна, викладач математики (з 1979 року), Кереб Світлана В’ячеславівна (з 1980 року), Шелепук Валентина Григорівна, викладач інформатики (з 1982 року), Леснік Ольга Якимівна, викладач спецдисциплін (з 1982 року).

У 1996 році в училище прийшов новий директор, Бряник Василь Михайлович, змінивши на цьому відповідальному посту Солов’я Івана Петровича. Василь Михайлович приніс у новий для нього трудовий колектив чимало сучасних ідей, змінив ритм роботи Камінь-Каширського ПТУ №4. Саме завдяки йому у важкий час економічних і політичних потрясінь училище не збилося з налагодженого ритму роботи. Новоприбулий директор згуртував колектив та спрямував його роботу на вдосконалення навчально-виховного процесу в училищі.

На сьогоднішній день навчально-виховний та навчально-виробничий процес по підготовці кваліфікованих робітників забезпечують 35 викладачів, 39 майстрів виробничого навчання, 6 вихователів гуртожитку, практичний психолог, методист, 2 бібліотекарі, які мають значний досвід навчально-методичної та виховної роботи з учнями, високу професійно-практичну підготовку. У навчальному закладі працює 11 викладачів, що мають педагогічне звання «старший викладач», 2 – педагогічне звання «викладач-методист», 5 майстрам виробничого навчання присвоєно педзвання «майстер виробничого навчання ІІ категорії». 10 педагогів нагороджені знаком «Відмінник освіти України», 1 – нагрудним знаком «А.С. Макаренко», 1 – знаком «І.П. Ткаченко».

Педагогічний колектив училища широко впроваджує інноваційні технології навчання, використовує новітні матеріали та регіональний компонент, які дають змогу піднести рівень підготовки кваліфікованого, конкурентноспроможного робітника.

Завдяки наполегливій роботі педагогічного колективу Камінь-Каширське ВПУ входить у сотню кращих ПТНЗ України та в п’ятірку кращих в області. Робота педагогів з удосконалення навчально-матеріальної бази та зміцнення комплексно-методичного забезпечення предметів та професій була неодноразово відмічена відзнаками управління освіти і науки Волинської облдержадміністрації.

Протягом декількох останніх років статус «зразкових» в області отримали: майстерня мулярів (2006), кабінет математики (2007), кабінет охорони праці (2009), кабінет економіки (2009), а лабораторія кухарів у 2010 році на обласному огляді-конкурсі кухонь-лабораторій здобула І місце.

Не можна не згадати заслужену оцінку колективу училища та його діяльності в 2009 році, коли Камінь-Каширське ВПУ завоювало І місце в обласному конкурсі «Професійно-технічний навчальний заклад року». В 2010 році наш навчальний заклад було відмічено на всеукраїнському рівні, нам було присвоєно почесне звання «Флагмани освіти України»

Контингент

За всі роки існування училища в його стінах велася підготовка за 20 професіями.

Першою в училищі була набрана група мулярів, майстром і наставником якої став Віталій Степанович Нестерук. Випуск цієї групи відбувся 20 лютого 1967 року.

Наступним кроком стало навчання штукатурів, малярів, електромонтерів. Вже в 1967 році було сформовано 5 навчальних груп. Перші випускники училища отримали цільове призначення на роботу в Рожищенську пересувну механізовану колону Міністерства сільського будівництва.

Прийом учнів здійснювався на базі восьми і десяти класів на однорічний і дворічний терміни. Контингент учнів формувався з випускників шкіл нашого міста, району та сусіднього – Ратнівського району.

З 1971 року в училищі розпочато набір учнів на навчання за професією машиніст бульдозера, скрепера, грейдера. Була створена належна база, учні навчалися водінню на відповідній техніці та вивчали виробничі прийоми нової професії.

Протягом 70 – 80-тих років училище готує широкий спектр робітників для будівельної індустрії. Це мулярі, штукатури, маляри, столяри, електромонтери, слюсарі-сантехніки, електрогазозварники, машиністи бульдозера, скрепера, грейдера, різьбярі по дереву. Щороку випуск становив від 150 до 300 учнів. Вже на початку 80-тих років щорічний контингент учнів налічував близько 700 чоловік.

Глибокі зміни, які відбулися в 90-ті роки та робота в нових економічних умовах, вимагали докорінної реорганізації. За ініціативою дирекції була розроблена програма вдосконалення навчально-виховного процесу в училищі. Розпочалася робота над інтеграцією професій. Ринок праці вимагав нового підходу до підготовки робітників. Як наслідок, було розпочато підготовку за професіями: кухар, кондитер (1999), секретар керівника (2000), бухгалтер с/г виробництва (2000), оператор комп’ютерного набору (2002), соціальний робітник (2003). З 2004 року училище почало готувати молодших спеціалістів будівельного профілю. Для здобуття диплома молодшого спеціаліста, на навчання приймалися випускники навчального закладу, які здобули будівельну професію.

Характерним для переважної більшості випускників є високий професіоналізм, добросовісне ставлення до праці, почуття моральної відповідальності, про що свідчать численні відгуки з виробництв.

Наші учні успішно приймають участь в олімпіадах, виставках, конкурсах фахової майстерності. Хочеться пригадати учня Володимира Дем’янюка, який навчався в училищі за професією майстер сільського будівництва та став переможцем обласного та республіканського конкурсів фахової майстерності в 1982 році. А в 2009 році Лебіч Андрій, учень групи №15, переміг в обласному та зайняв ІІІ місце у Всеукраїнському конкурсі фахової майстерності з професії маляр.

Нині училище гордиться своїми випускниками, яких налічується близько 20 тисяч. Дехто з них виявили бажання продовжити роботу своїх наставників, майстрів виробничого навчання, – займатись підготовкою кваліфікованих робітників у рідному закладі: Іванісік Галина Сергіївна, Чурак Марія Федорівна, Приходько Галина Олександрівна, Куницька Олена Адамівна, Васюхник Зінаїда Степанівна, Балабаш Людмила Йосипівна, Шумік Оксана Іванівна, Калиновський Володимир Олександрович, Данилюк Галина Анатоліївна, Ілюшик Іван Іванович, Ілюшик Олександр Іванович, Ілюшик Сергій Іванович, Дмитрук Віталій Володимирович, Дмитрук Олександр Володимирович, Романюк Богдан Миколайович, Сидорук Олександр Миколайович.

Організація виробничого навчання

У перші роки свого існування училище готувало робітників з декількох професій: мулярів, штукатурів, малярів, електромонтерів, столярів. Уроки виробничого навчання проводилися у пристосованих приміщеннях – майстернях, які не відповідали вимогам. Були обладнані майстерні зварників та столярів. Виробниче навчання будівельників (мулярів, штукатурів, малярів) відбувалося на будівництві важливих об’єктів області та України: м.Миколаїв, м.Одеса, м.Київ, м.Харків, м.Львів та ін. Учні училища проходили виробничу практику на підприємствах та об’єктах всесоюзного значення, на будівельних майданчиках України та за її межами.

На початку 70-их років, коли розпочалася підготовка учнів за професією машиністи бульдозерів, скреперів, грейдерів, була створена потужна база для навчання. Для підготовки кваліфікованих робітників було оснащено лабораторію трактористів, бульдозеристів, а для формування практичних умінь машиніста функціонував полігон з необхідною на той час технікою.

Вже в 1972 році в училищі було оснащено 7 навчальних кабінетів та 4 майстерні для підготовки робітників з різних професій.

Після переходу в новий навчальний корпус училища, у 80-их роках було розпочато роботу колективу по обладнанню навчальних майстерень відповідно до навчальних планів та програм. Згідно вимог було обладнано майстерні столярів, різьбярів, слюсарів-сантехніків, мулярів, штукатурів, малярів.

У зв’язку з потребами ринку праці, наприкінці 90-их років в училищі розпочато набір учнів на навчання за новими професіями: кухар, кондитер, бухгалтер с/г виробництва, секретар керівника, оператор комп’ютерного набору. Активно велася робота по створенню навчальної бази для підготовки учнів. У цей час було обладнано лабораторію кулінарії, створено та оснащено дегустаційну залу, створено ще 2 комп’ютерні класи. Вже в 2010 році було створено ще одну лабораторію по підготовці кухарів, яка у 2011 році в обласному огляді-конкурсі кухонь-лабораторій зайняла І місце.

На теперішній час виробнича діяльність учнів проходить в оснащених всім необхідним обладнанням та устаткуванням приміщеннях – 11 майстернях (мулярів, штукатурів, малярів, слюсарній, електрогазозварювання, майстернях ручної та механічної обробки деревини), 3 лабораторіях (кухарів, кондитерів, лабораторії по випіканню хлібобулочних виробів), дегустаційній залі. В лабораторії з випікання хлібобулочних виробів учнями училища виготовляється продукція, а саме хліб, який використовується для власних потреб для харчування учнів в їдальні.

Виробниче навчання операторів комп’ютерного набору проходить в трьох комп’ютерних класах, оснащених необхідною комп’ютерною технікою та програмним забезпеченням.

Сучасний ринок праці постійно змінює свої потреби і на сучасному етапі колектив училища працює над впровадженням нових професій, створенням навчально-матеріальної бази для підготовки висококваліфікованих, конкурентноспроможних робітників.

 Виховна робота

Протягом багаторічної діяльності училища, завдяки творчим зусиллям викладачів, майстрів виробничого навчання, вихователів у ньому виникли і твердо ввійшли в життя цінні традиції, що сприяють вихованню гідної трудової зміни з усвідомленням обов’язку перед Батьківщиною, суспільством.

Учні училища вміють добре навчатися і відпочивати, ще з періоду заснування навчального закладу тут активно організовується дозвілля, працюють гуртки художньої самодіяльності, спортивні секції. Завжди у ногу з молодим життям крокувала художня самодіяльність, організація якої розпочалася ще на початку роботи училища. Окрасою навчального закладу були духовий та естрадний оркестри. До їх складу входили педагоги та учні. Тільки в духовому оркестрі налічувалося близько 25 чоловік. Біля витоків створення цих оркестрів стояв майстер виробничого навчання Ричко Петро Степанович, який був їх керівником протягом декількох років. Змінив його на цьому посту в середині 70-тих років майстер в/н Єндрієвич Георгій Дмитрович. Саме при його активній участі були закуплені електрогітари для естрадного оркестру, придбані підсилювачі. Духовий оркестр виступав на районній сцені, звітах художньої самодіяльності, святкових парадах, обласних оглядах духових оркестрів, де неодноразово займав призові місця. Естрадний оркестр брав участь у різних урочистих заходах училища, міста, району, а також в профорієнтаційній роботі училища в селах району та області. Робота цих оркестрів тривала близько 20 років, а на початку 90-тих років через брак коштів на купівлю музичних інструментів та кваліфікованих музкерівників припинили роботу.

У виховній роботі навчального закладу були започатковані гуртки художньої самодіяльності: хоровий, вокальна група дівчат, вокальна група хлопців, танцювальний. Свою роботу учасники гуртків презентували на сцені різного рівня, організовували дозвілля, були окрасою будь-якого виховного заходу. Поряд з профорієнтаційною роботою, в якій вони брали безпосередню участь, гуртківці відвідували та радували піснею і танцем шефські військові частини м.Ковеля. На сьогоднішній день збереглися деякі традиції розвитку естетичного виховання молоді. В училищі працює 5 гуртків: хоровий, танцювальний, художнього слова, гурток естрадного співу, вокальна група дівчат.

Неодмінною складовою всього навчально-виховного процесу та інформаційно-методичним і культурно-просвітницьким центром училища є бібліотека. Вона була започаткована ще 1968 року в старому навчальному корпусі. Після побудови нового комплексу бібліотека була розміщена в гуртожитку, а згодом обладнана в окреме приміщення з читальним залом у навчальному корпусі. Першим бібліотекарем була Мудрова Ольга Іванівна, яка пропрацювала в училищі 26 років і забезпечувала якісну роботу бібліотеки у старому та новому корпусах. У бібліотеці був створений об’ємний книжковий фонд для інформаційного забезпечення навчально-виховного процесу, який систематизувала Ольга Іванівна.

Зараз книжковий фонд бібліотеки є універсальним за змістом і нараховує 15026 примірників, з них 2780 підручників, 5632 – примірники художньої літератури, 3887 – технічної, решта – книги з інших галузей знань. Бібліотека оснащена комп’ютерною технікою, ксероксом та має підключення до мережі Інтернет.

Одним з основних напрямків виховної роботи в училищі є спортивно-масова робота. Гідних результатів почали досягати наші учні ще з початку існування училища. Вже в 1968 році вони зайняли загальнокомандне ІІІ місце серед юнаків у спартакіаді профтехучилищ Волині. Перший викладач і керівник фізвиховання Літвінчук Олексій Юхимович працював в училищі з 1966 до 2000 року та зробив великий внесок у розвиток спортивно-масової роботи. У старому корпусі не було великих можливостей для занять спортом, актова і спортивна зала знаходилися в одному приміщенні. Але Олексій Юхимович зміг створити відповідну атмосферу і підняти спортивний азарт учнів. Під його керівництвом була створена належна спортивна база навчального закладу. З мудрої ініціативи Літвінчука О.Ю., у 1982 році була введена посада викладача-тренера, яку з того часу обіймає Гунчик Валентин Григорович. Це сприяло позитивному розвитку спорту в училищі.

З 2000 року до обов’язків керівника фізвиховання приступив Мельник Петро Андрійовича, з ініціативи якого в 2002 році був створений спортивний клуб «Трудові резерви». З утворенням клубу фізкультурно-масова робота в училищі пожвавилася та принесла значні результати. Протягом останніх 10 років училище займало в обласних спартакіадах серед учнів ПТНЗ лише призові місця. В 2006 році училище отримало ІІІ місце на Всеукраїнському огляді-конкурсі на кращий стан фізичного виховання у навчальних закладах України. Зараз в училищі створені та працюють 7 спортивних секцій, в яких залучено близько 200 учнів.

Головну роль в організації дозвілля та відпочинку учнів відіграє гуртожиток. Так як значна частина учнів, що навчалися в училищі 1967 року були немісцеві, то першочерговим завданням тогочасного керівництва було забезпечення житлом своїх вихованців. Спеціальної споруди для гуртожитку в місті не було, тому використовувалися різні пристосовані приміщення, де й жили учні. Вони були розміщені у різних куточках міста. Одним з приміщень під гуртожиток слугував старий готель, інше приміщення знаходилося по вул. Ковельській, ще учні жили в бараках біля с. Раків-Ліс та в роздягальнях місцевого стадіону «Колос». Спали учні на двохярусних ліжках, по 30 чоловік в кімнаті.

Ситуація змінилася в 1977 році, коли був зданий в експлуатацію п’ятиповерховий корпус гуртожитку в новому навчальному комплексі у центрі міста. Новий гуртожиток був розрахований на 450 чоловік і повністю задовольняв потреби поселення учнів. Затишні невеликі кімнати, розраховані на 3 – 5 чоловік, секційна система в гуртожитку, побутові кімнати, кімнати гігієни, близьке розміщення навчального корпусу – все це забезпечувало учням комфорт та зручність проживання та відпочинку.